Олександра Міщенко

Мене звати Олександра Міщенко. Після завершення курсів інструкторів з фітнесу, у 17 років я стала наймолодшим тренером в одному з небагатьох на той час фітнес клубів міста Херсона. Зараз мені 36, і принаймні на цій сторінці в Мережі ще кілька років поспіль я не старітиму.

⠀Маю майже 20 років викладацького стажу, могла б я ствердити зараз, якби протягом цих років не шукала себе. Але завжди хотілося чогось більшого і як тільки мені ставало сумно або нецікаво, я рішуче змінювала місце проживання, професію, лише друзі залишалися незмінними. Тому на сьогодні у моєму рюкзаку з досвідом є фах режисера, спроба мешкання закордоном (із відмовою залишитися працювати у місцевому фітнес клубі, бо «в Україні гарно квітнуть вишні, хочу жити там»), цікава і повчальна праця ведучою, держслужбовцем, бібліотекарем. Та попри те, що на деякий час тренерська діяльність була відкладена, потреба рухатися не давала шансу занедбати своє тіло. Досвід і знання викладацької діяльності у сфері фітнесу заважали мені знайти інструктора, з яким би мені захотілося тренуватися. Вирішити цю проблему допомогла вичерпна фраза мого першого вчителя у цій сфері Олени Бєлаш: «У тебе є фах, тренуй сама». І я послухалась.

⠀З 2016 року викладаю йогу у місті Черкаси. Спочатку це був напрямок фітнес йоги. Але я розуміла що це не йога, відчувала, що цього замало, навіть трохи соромилася, коли мої клієнти називали наші тренування йогою, без приставки «фітнес». Це спонукало інтенсивно навчатися, закінчувати курси, їздити на конференції, де я зустрілася з Юрієм Суликом і його АДХОйогою. Напрямок знайшов відгук у моєму світогляді і тепер я теж – інструктор йоги у напрямку ADHO. І мені цікаво, а це для мене – головний маркер у виборі діяльності, як виявилося. Люблю вчитися, пізнавати нове, а у йозі цей процес нескінченний. Можемо йти цим шляхом разом.