Тамара Радченко

Якось в дитинстві я зависла над питаннями:

Чому я маю дружити зі своїми однокласниками, сусідами по будинку?

Чому я маю обирати собі друзів з вже обмеженого кола людей?

Чому я навчаюся саме в цій школі?

Невже все моє життя передбачене тими даними з якими я прийшла в цей світ?

Чи я взагалі можу якось впливати на це?

Я мріяла ходити на танці, займатись гімнастикою і ще багато чого… Проте через постійні запальні процеси я була обмежена школою, лікарняними вдома чи в лікарні.

Понад усе на світі та маленька дівчина хотіла вирости. Стати нарешті дорослою і обирати те життя, яке вона так хотіла. Обирати своє коло друзів, обирати що і коли їсти, чим займатися і стати тією людиною, яка створює своє життя сама.

Пройшло не так і багато часу і ця дівчинка виросла. Але не завжди з фізичним

дорослішанням відбувається і внутрішнє.

Я працювала в міжнародній компанії, а на всі вихідні і відпустки збігала на дропзону, де займалась парашутним спортом. Я вистрибувала з літака чи гелікоптера і тим самим на деякий забувала незадоволеність тим життям яким я жила. Хто в цьому був винен?

Що ж... Чим ситніше життя тим важче побачити, як далеко ти відійшов від своїх дитячих мрій.

Парашутний був моїм острівком в корпоративному житті, але не моєму.

Ще за декілька років я завагітніла і стала мамою маленької доньки. За два тижні після її народження мене викликали на важливу зустріч з міжнародним клієнтом.

Я підійшла до шафи й відкрила її. Я зависла і не змогла зрозуміти хто та жінка, що живе в цьому домі? В душі я була все та ж маленька дівчинка з мріями, а з шафи на мене дивились чорно-сірі футляри корпоративного біоробота.

В тому 2012 народилася не лише моя донечка, а і я отримала шанс згадати: ким я хотіла бути і як жити?

Минуло вже 8 років і я всі ці роки день за днем я змінювала своє життя, своє тіло, свої звички та знаходила нових друзів.

5 років тому я зустріла засновника методу ADHO yoga Юрія Сулика на йога фестивалі. Мені припали до душі його манера викладання, ADHO метод і життєрадісність. Потім я побачила інформацію про набір йогатичерів і вирішила, що я маю пройти це навчання!

Я думала, що нарешті я розберуся зі своїм неслухняним тілом! Насправді ж я почала розбиратися зі своїм життям.

Йога - це не шпагат чи стійка на голові. Це шлях душі, покликання і спосіб життя.

Змінюючи себе, ми міняємо нашу реальність.

Кожного дня, кожної миті.